Archive of Our Own ^beta

Chapter Text

*Тан прокинувся на койці у своєму медпункті.
Навколо було тихо й темно.
Головний біль бив дзвонами по його черепній коробці.
Єдине світло- кораловий місяць який осяяв кімнату, та темінь в очах Тана перекривала це невеличке проміння Дзеркального Сонця.
Він припіднявся на лікті, практично не відчуваючи свого тіла. Зуби заскрипіли від ударів в голові*

*Лікар закотив очі до стелі, головний біль він таких дій трохи стих , очі то широко відкривалися, то зіщулювалися.
Нарешті перейшовши в усвідомлений стан*

- Лікар мій батько! Де я?!?
Шо.. о коїться?!?
*Тривожно вскрик Тан*
- я осліп чи це темно?..
Тут хтось є???
*Голосніше та тривожніше озвучив думки медик*
*Раптом двері до палати відчинилися, пролив гаряче світло до кімнати, контрастуючи з темною тінню, яка стояла по центру входу.
Тан перевів погляд на неї та
Вона почала якось покадрово в його очах приближатися.
Тан трішки запанікував, намагаючись щось пригадати та зрозуміти*

- Ви хто?!
Не приближайтеся так близько, дистанція!
*Панічний крик Тана, плачучи від печіння в очах, але дивився з викликом на силует*
*Силует спокійно приблизився до медика та світло допомогло розбачити трішки колір*
- Фортегрін... це ти?.- тан роздивлявся колір, шо аж очі вилазили від напруження.
*Силует кивнув*
*Впізнавши колір їх інженера, він полегшено видихнув *

- Фуух, ти мене налякав.. Форт!
*З полегшенням та ослаблим обуренням промовив медик, трішки роздратовано, й від ситуації , і від стану , дивлячись на інженера*

-щО зі мною сталося? Я мало що пам'ятаю,
але почуваюся наче стрибнув з парашутом та парашут не відкрився.

*Тан різко зажмурився та відкотився на лікті від запаморочливого болю, в очах потемніло*
-... Оооохх.... Аакаа...*Зціпивши зуби, пробурмотів медик*

- Тобі варто ще полежати.
Ліки ще не закінчили дію, їм треба час.
Тож розмови відкладемо на потім, ти не проти?
*Руками Форт поклав голову Тана на подушку*

- Ліки?.. Ти, хо... гаразд, потім. Тільки включи світло, будь ласка. Ця темінь зводить мене з розуму,- *Тан мляво сконцентрував погляд на скафандрі інженера*

-окей,- *із запальною ноткою промовив Форт. Тан зміг уловити слухом різку зміну настрою Форта, на чому вона базується- він не до кінця зрозумів* - відпочивай та одужуй!- *щиро побажав інженер.
Включив світло та вийшов з палати*

*Тан огледів кімнату, біль від різкого освітлення не дуже зачепив й так хворі очі.
На пару ударів серця медик закрив стомлені очі, пішовши у сон, перед цим понамагавшись пригадати щось зі своїм затуманеним розумом*

Пройшло ще днів 2, які медик проспав, навіть поїсти чи в туалет не вставав, живився від капельниць.
На 3 день він би ще не відмовився полежати, але його нервова система вже не могла терпіти.
Хотілося згадати та дізнатися що сталося. Він відчував, навіть коли спав, що щось змінилося, щось не так.
Тан знову сів, скинувши ноги з нагрітого місця на ліжку.
Медик оглянув ще раз своє тіло,
Бинти посіріли, а з-під одного витекла якась чорна пляма з однієї червоною цяткою*

- у мене такого в запасах не було та й ліків таких ще не бачив,- *Задумливо промовив.
Тан провів пальцем по плямі, мацав їх, чорна пляма виявилась густішою, а червона цятка наче маленькою твердою кулькою*
*Звівши брови та підозріло придивляючись, медик шукав кінця бинта аби розмотати та оглянути себе*

*Двері різко відчинилися, Форт зайшов до палати*
- Вітаю, тобі вже краще, я бачу. Це добре),- *посміхнувшись проговорив швидко Фортегрін, підійшовши до медика*

- так. О, так, привіт!
Де ти взяв ці мазі, я вперше бачу їх, це ти мене лікував?
До речі, чому Коричневий мене провірити ще не зайшов ? Взагалі, так тихо в коридорі.
І чому ці негідники досі не зайшли провідати мене!? Ніхто, окрім тебе!- Тан ображено схрестив руки та звів брови,- Ну і звичайно мене цікавить вже нарешті ЩО СТАЛОСЯ???
Голова наче навмисно починає боліти, коли я починаю думати про щось, Арггг,- роздратовано прошипів Тан останні слова.

*Лікар помітив невизначеність інженера після канепада із його запитань*

- ееее, так, лікував тебе я.
Мазііі... Ее..Якщо чесно, я просто змішав поживні речовини, які можуть мирно вживатися, трішки полистав твої записники перед цим, ну і оот,- протягуючи слова відповів Форт.

- оу, це мене трішки тривожить тепер.. фух, ну вже добре що знайшов блокноти.
Гірше мені від цього не стало... наче, хоча я ще не бачив свого тіла без бинтів,- спокійніше промовив Тан, водячи очі по своєму тілу та повертаючись до інженера.

-Дякую велике тобі за турботу та..,- милу та щиру подяку припинило банальне питання, сяйливі очі Тана стали питально-серйозними,-
Продовжуй відповідати.

-ти що, взагалі нічого не пам'ятаєш?,- запитав підозріливо Форт

- Форт, якби я пам'ятав - НЕ ПИТАВ БИ! ГОВОРИ ВЖЕ,- дратівливість в голосі Тана була чутна вже добре.
-... А,-*обличчя Форта різко перемінилося на миловидне та сяйливе .Тан відчував це наче Інженер зловив осяяння*

-Ти звалився зі скелі, з добрячої висоти.

Chapter Text

Розділ 2

-Ти звалився зі скелі, з добрячої висоти.

*Тан замовкнув, обробляючи почуте*

- як?..
-ЩО.. Я ТАМ роби-ив?

*Фортегрін присів на койку біля Тана*

- я не знаю. Десь під вечір того дня ти зник, коли тебе почали шукати, то подивилися камери спостереження - і помітили як стався обвал скель, а ти якраз стояв біля них ..
*Фортегрін м'яко закінчив речення та співчутливо прикрив очі*
- та головне те, що ти живий і йдеш на одужання.
*Фортегрін легенько поплескав спину медика*

-...- *Тан завис у мовчанні від почутого, розфокусовано дивлячись *

- Я взагалі нічого не пам'ятаю, абсолютно...
Втратив пам'ять, та це тимчасово, більш за все.. сподіваюся.
Форт, опиши той вечір і коли то сталося.

*Тан уважно подивився на інженера, очікуючи відповіді, і зустрівся з його пильним поглядом*

*Форт відвів ностальгічно погляд, пригадуючи той вечір і вже за мить почав говорити*

-ооо!...
Тоді була неймовірно гарна ніч:
величезний білий місяць та червоно-синє небо.
Ніч була прохолодна та безвітряна,-

Форт розтягнувся у посмішці та в його очах промайнув незрозумілий для медика блиск, пригадуючи цей день,-

Це було неділю тому.
Можливо ти хотів насолодитися пейзажем, сидячи на скелі?
*Припустив Фортегрін та знову поглянув на Тана*

*Тан задумано відвернув голову, очі жмуряться від легкого болю в голові*
*Його очі широко відкрилися*

- БІЛИЙ МІСЯЦЬ на фоні багряного неба! Я пригадав дещо!
*Голосно крикнув лікар*

*Інженер розширив очі та повільно махнув головою, він слабко посміхнувся*
- тааак, продовжуй..

*Тан задумано закрив очі. Напружено намагався пригадати ще щось при тому ще більше жмурився від наростаючого болю*
- ААЙ,- різкий і голосний крик Лікаря розірвав тишу.

-що таке, де болить??,- занепокоєно запитав Фортегрін, оглядаючи Тана.

- ГОСПОДИ. Голова,- здавлено відповів Тан,- Різкий удар болю по голові , охххх....

- Зараз я тобі принесу таблетки для голови і знеболювальні!
*Тан побачив як інженер підбіг до стола та шукав пластинки з пігулками*

*Через хвилину перед медиком простягнулася ладоня, у якій була одна біла пігулка - це щось схоже на знеболювальні, а інша...
Чорна як смола.
{Вугілля. Інших чорних таблеток у мене нема}- промайнув не озвучений вердикт Тана.

-окей, дякую, Форт.. - відповів здавлено Тан та взяв білу пігулку.
- тільки вугілля не підходить для голови. Його більше приймають для живота під час отруєння або під час грипу чи алергії.

*У відповідь Форт мовчки дивився на медика з виразом обличчя, яке змінювалося від нейтрального до невизначеності.Він далі сидів з простягнутою рукою*

{Що з ним?..
шок від інформації про вугілля?}

*Тан поглянув на інженера та ще раз на пігулку.
Він примружив очі, коли помітив маленькі червоні цяточки на ній*

- Ой, а дай-но мені поглянути, це здається не вугілля.
*Тан заінтриговано прошипів все ще тримаючись однієї рукою за голову, він простягнув іншу руку до таблетки, але Форт миттєво висмикнув свою*

- НІ! це вугілля!..Я помилився!
Просто..я ще.. не до кінця розібрався з усією інформацією! Про ліки.
Скажи краще, що тобі принести натомість?
*Фортегрін гаряково та дзвінко залепетав. Його руки активно жестикулювали, тільки та що з пігулкою була зігнута в кулак*

- ам..Окей. Я вже сам візьму- відповів Тан.
{Мабуть здалося}- висловився подумки Тан про цяточки.

-так? Ти лише скажи назву і вигляд- я знайду!
*Форт уважно подивився в очі доктору*

- та ніііі, мені вже треба розходжати ноги. Дякую,-
Тан вдячно кивнув наостанок та легко посміхнувся.

- таак, тоді добре,- встаючи відповів Форт,- Я відійду на годинку, мені треба по справах.
Як звільнюся - я зайду до тебе.

- а..удачі. До зустрічі!

- до зустрічі! ,- відповів інженер та вийшов з палати. Двері зачинилися.

*Медик приліг на койку. Біль вже рідше бив по голові*

{Блін, треба було сказати Форту, щоб замовлення від мене залишив у їдальні}

- нуу, тоді чудова нагода прогулятися. І заодно обговоримо декілька питань з цими мерзотниками..,- Ображено та з агресією закінчив речення Тан,-Як голова перестане боліти.

*Через 30 хв лежання йому покращало.
Не до кінця, але жити можна з цим.
Тан потягнувся до трубок від крапельниць аби від'єднати їх. Та тільки зараз помітив що ніякі трубки його не живлять.
Капельниця, що стояла поруч, вже була пуста , лише мала в собі крапельки якоїсь темної рідини, а трубочки були закинуті наверх.

-коли Форт мене встиг від'єднати? Коли я спав напевно..
*Він же раз оглянув себе та згадав про бинти, які варто вже змінити*
{Як прийду- одразу зміню. + Форт мені допоможе}
*Тан повернувся до кінця ліжка*
- ну нарешті!
*Він нарешті встав на ноги, м'язи яких значно ослабли від недільного лежання.
Він сперся рукою об стіну та попрямував до виходу*

Нарешті він зможе пройтися коридорами та провідає сам цих негідників. Ох, вони отримають від медика... Чому вони не приходили його провідати?!

{Їм настільки байдуже на свого товариша, на мене??! Чи вони як коні працюють без перерв і ні хвилини в них нема, аби зайти?!}

"Я такої байдужості не потерплю!
Оце так "дружній" колектив, ще й друзі це?!... Я ж не прошу їх нянчитися зі мною, як я це робив з ними, коли вони лежали в палаті. Я послухаю їх "поважні" причини!"

*Тан весь у бинтах, нахилений до стіни, опираючись рукою на неї та незадоволеним бурмотінням під носом.. Він був схожий на старого діда)*

*Він попрямував до довгого коридора, перехід від медичного корпуса до основного*

*Чутно було лише кроки Тана, такі голосні*

*Він дійшов до кімнати Адміну, де нікого не було. Лише єдина лампочка освічувала кімнату*

*Тан зупинився і прислухався*

-ніякого шуму, нікого поблизу..
Де вони?

*Металічне тупцювання Тана відлунням пройшлося по кімнаті, він вже із запалом навіть забіг на кухню*

{Повар там завжди зависає годинами. Навіть поза часом праці!
Він точно там!},- подумки викрикнув медик.

....

Chapter Text

*Кухня була у темряві, лежали розкидані прибори для готування і невеличкі залишки продуктів,
Але теплого і ситного запаху їжі не було чути*

- Помаранчевого нема!! Його нема??

*Медик завис та почав думати, де всі поділися*
-Щось напевне трапилося, може вони на зборах!
Може Форт і пішов туди, але чому мені не сказав?..

*Тан озирнувся на кухню та адмін кімнати востаннє-нікого.
Він обережно швидким бігом попрямував до офісу, у кімнаті якого скликають збори та обговорюють питання за тим самим столом*

*Тан підійшов до дверей, очікуючи поки вони відкриються*
*Він почекав секунд 10 , 20. Постукав ногою, аби двері зреагували.
Пройшло вже 60 секунд і двері тупо не відкривалися*

-та що це?! Вони закрилися під час зборів?
Чи це двері заклинило...
*Медик притулився головою до розсувних дверей, але нічого не зміг почути*

*Він постукав 3 голосних рази у них, почекав незадоволено ще 20 секунд і постукав багато разів у роздратуванні*

- господи, наче ми всім кораблем у хованки граємо і мене обрали шукачем...- прошипів медик.
-ВІДКРИЙТЕ ДВЕРІ! ЦЕ Я, ТАН. ЧУЄТЕ!?
*Тан роздратовано поклав руки на боки та встав в очікувальну позу*
*Та ніхто не відчинив двері ні за 20 секунд, ні за 2 хвилини*

- і що мені думати??!..
Двері заклинило,
та мій крик і стуки можна було не почути, тільки якщо вони всі колективно оглохли!
Може ці довбні взагалі не тут? Тоді де?
*Тан обернувся до кімнати адміну. Оглянув її ще раз і відчуття неправильного накрило його, але яка причина цього він не міг зрозуміти*

*Медик водив очами по адмін кімнаті та прислухався.
Кімната була з тієї самою лампою і все було на місці. Тиша, просто ніяких фонових шумів роботи. Та було ще щось, щось інакше ніж завжди*
*Тан підійшов до столу з індифікаційною системою карточок.
Підніс палець та провів по поверхні столу.
Тан шоковано подивився на середній слой пилюки, що залишився на його пальці*
- це взагалі як?.. Коричневий у житті своєму не дозволив би такого засмічення, усі стежать за чистотою робочих кімнат!
*Тан поглянув знову на закриті двері до офісу*
-ні! тепер вже точно щось сталося..

-піду пройдуся двором і іншими корпусами!
*Тан розгублено та збентежено попрямував до виходу з цього корпусу.
Думки хаотично тепер літали в його голові, та теорії "що сталося" мало чим допомагали зрозуміти, що сталося насправді.

Наскільки тут було тихо і пусто.
Та є ще одне тривожне відчуття, що його бентежило впродовж усієї дороги сюди, і наразі він відчув це найяскравіше.
Тан різко оглянувся назад- нікого і нічого*

*Тан підійшов до дверей корпуса, вони справно відкрилися*

*Сильний, але помірної температури вітер вдарив йому в обличчя.
Білий місяць у фазі спадання осяяв небо, небо сьогодні вирізнялося кольором - було синьо-багряним.

- по опису, як в ту ніч, коли я звалився,- Тан іронічно припідняв брови.

*Свист вітру, що проходив через вентиляційні отвори, було чути аж сюди,
Місяць давав слабке світло, але тьмяні тіні корпусів були.
Тиша, ніяких голосів, топоту ніг.
Медик помітив жовтий квадрат вдалечині - це чиясь кімната зі світлом.

- твою ж наліво...
*Він завмер, тілом пройшлася блискавка страху.
Тан тільки зараз помітив - вся станція буквально у темряві, жодної кімнати зі світлом, окрім його палати*

- що за-а-..а-а... Що це таке ..твориться?!

*Він не міг очей відірвати від цього видовища.
Здивування за здивуванням,
Тан не встигав відійти від шоку як нове відкриття знову його шокувало.
Але силою він відвернув голову у бік корпусу О2, з
Це не зупинить його від перевірки корпусів, хоч він і мав вже хаос думок всередині голови, та він ще не в курсі що сталося*

- спокійно, спокійно, спокійно. Просто перевір корпуси..
*Медик автоматично тихим непомітним кроком попрямував до корпуса О2 та
Його увагу привернув помітний рух силуета в абсолютній тіні , що вбіг до корпуса О2.
Здається, цей силует був навіть темнішим за тінь...

-АГОВ! ХТО ТО? Коричневий?!,- Тан прокричав крізь вітер, його стривожений блиск скафандра тільки дивився на відкриті двері корпуса, до яких забіг чорний силует.

*Тан повільно та оглядаючись попрямував за ним*

*Коли Тан підійшов до входу, темінь усередині була непроглядна. *
Прищурено він розглядав усе.

-АГОВ! Там хтось є?

*Темінь, він пройшов усередину, прислухаючись до звуків- та нічого не чути*

*Раптом плечі медика здавилися під тиском чиїхось рук ззаду.
Він з криком відстрибнув та поглянув на темний силует за ним*

- ти чому горлаєш на всю станцію?? Все ок?,- запитав чорний силует.

- Форт, ти?

- ну так,- силует вже інженера оминув Тана та пройшов далі.

*Раптом різкий "вибух" світла вдарив обличчя Тана.
Форт увімкнув світло*

- тож?..- Форт подивився на Тана із запитанням в очах.

*Тан пройшов повз Інженера та пішов коридором корпуса*

- і тут також.- вердикт медика.
- також що?,- розслаблено Форт підійшов до нього.

*Лікар різко схопив інженера за плечі*
- ТИХО.
ДЕ ВСІ?
Офіс закритий, а в Адмін тижневий пил лежить. Куди вони поділилися?!,- Тан стривожено пролепетав свої спостереження.

- Вони..

*Очі Форта трішки розширилися, він махнув головою і продовжив дивитися прямо у скафандр медика*

-полетіли.
Усім кораблем.

- куди?..

*Інженер мав спокійний вигляд*
-.. у торговий центр, що на тій.. окремій планеті.

*Тан мовчки аналізував, дивлячись крізь інженера*

- ААА....
ТАК!
ТОЧНО,
БОЖЕ,
ЯК Я не додумався ДО ЦЬОГО!!!,- викрикнув медик.

* Тан в адреналіні посміхався,
все добре,
нічого не сталося з його командою*

*Він знову подивився на Форта*

-але востаннє ми їздили туди 1.3 місяця тому,-
*Запитально сказав Тан,
витріщаючись на Інженера*

*Інженер мовчки дивився,
не розуміючи що це питання*

- чому ми поїхали цього разу? Ще й так швидко!-*доповнив речення.
роздратування від того, що до інженера так довго доходить, пройшло в області легень медика*

-аа.. ну там на ремонт потрібно і + тобі ліки якісь купити,- промовив спокійно Фортегрін.

-А коли вони повернуться?
Я хочу зараз їм подзвонити!,-
*Зірвався Медик, аби вже бігти до комунікаційного корпусу*

*Сила притягання руки інженера зупинила медика*

-зачекай. Я тільки 5 хвилин тому закінчив з ними розмову, вони так часто відповідати не можуть.
*Підійшов ближче Форт*

- а, так? Ну добре,
А коли вони повернуться?

-ну вони через...
Неділю мають приблизно прибути..
*Повільно промовляючи, ніби щось згадуючи, відповів інженер*

-а в чому причина затримки?

*Форт знову подивився мовчки на медика*

- Ми за один тиждень:
їздили туди , один день скуплялися, а далі додому три дні їхали назад.
*Швидко доповнив своє речення Тан*
- ти так довго все згадуєш, пам'ять погіршилася ?..- більш стурбованим тоном запитав лікар.

- А, перепрошую. Так..Підзабув трішки.
Вони просто затрималися через відкриття нового атракціону.
Оті четверо новоприбувших з дитиною вмовили Коричневого дозволити їм та його команді відпочити і розважитися. І він погодився, тому тепер вони затримаються.
*Повільно і спокійно пояснив Форт*

- ого! Оце так пригоди в них там.
*Він здивовано викрикнув.
Але раптовий удар провини пройшовся головою медика.
Його очі подивилися з жалем на інженера*

-Фортегрін, мені шкода, що ти пропустив такі розваги через мій стан..
Вибач.

- Та це нічого, я вирішив залишитися за своїм бажанням. Два цілих тижні спокою без них - це не менша насолода.
*З посмішкою відповів інженер*

*Медик, який до цього уважно дивився в обличчя інженеру, обійняв його*

- дякую за турботу!
*Вдячно промовив медик, кріпко обіймаючи спину форта*
Думаю, Коричневий все одно відпустить тебе наступного разу повеселитися. А якщо ні, то його можна вмовити.

- дякую! Та будь певний, я туди не дуже хочу.
*Захіхікав інженер, та простягнув свої руки на плечі медика*

-ну добре.
А.. як щодо твоєї пам'яті?
*Тан м'яко, але із серйозним виглядом поглянув на інженера*

*Форт привідкрив рот, роздумуючи над відповіддю*

- ти помітив у собі погіршення в пам'яті?
*Вирішив лікар почати діагностування прямо тут*

-ну так, є таке..
*Форт відвів очі в бік та завів руку за потилицю*

- твій раціон якось кардинально змінився за цей тиждень? Чи сон?
Можливо проблема в нестачі вітамінів або в можливому недосипі.
*Тан підозріливо схрестив руки на грудях, знаючи трудоголізм їх інженера*

- та ні, все як завжди.
Причина трішки інша.
Просто..
*Фортегрін протягнув останнє слово*

-просто що?

-просто мені на голову впав молоток

-ЩО?!